ВС-2012 Текст № 3

Текст № 3 до турніру “Відкриття сезону-2012″ ХМО КРОКС

У турнірах Харцизького міського осередку команди отримують три тексти.  Матеріали цих текстів використовуються оргкомітетом для формування бази питань у конкурсах : «Україна», «Кросворд», «Шпаргалка», «Скласти кросворда» – постійно, та деяких інших епізодично. Команди готують рукописні варіанти, якими можна користуватися під час гри. Зараз Вашій увазі пропонується текст № 3  до турніру «Відкриття сезону – 2012 »
«Останній ветеран» «Донеччина » № 15704  22  червня  2012 року   Діана Бєлоконь  краєзнавецьЛетять, мов на крилах, роки, відходять в інший кращий світ ветерани, їхні правнуки будують новий світ. Нема війни, та й щастя не видно, як гадалося радянським бійцям, бо постали перед онуками нові, нечувані в 1945 році, проблеми: техногенні катастрофи, екологічні й соціальні негаразди. Турбуються правнуки про переможців, святкують День Перемоги, та лави ветеранів щороку рідшають. Ось і в нашому селі залишився останній солдат.
  Що має додати нового моє оповідання про старого воїна до мільйона книг і тисяч кінострічок з історії Великої Вітчизняної війни? Лише краплини правди. Біографія мого героя, на перший погляд, благополучна і успішна. ► Народився  Петренко Григорій Павлович в селі Пустинка Красноармійського району, Сталінської області у 1926 році. 17-річним парубком у 1943 році, після звільнення Донбасу від німецько-фашистських загарбників , його мобілізували до війська. Для проходження загальновійськової підготовки його частину направили на Північний Кавказ, в Кабардино-Балкарію, місто Карагача. А коли ще в Селидівському військкоматі відбирали найбільш грамотних, фізично здорових юнаків для підготовки молодшого офіцерського складу, Гриць пройшов цей відбір. Та незабаром вийшов наказ Сталіна, що особи, які були в окупації, служити офіцерами не гідні . Отже, в офіцери не взяли. Та юнак був ладен служити Батьківщині і за рідну землю віддати життя.  ► Ще не бачачи бою, через недбалість і недисциплінованість керівництва , потрапив у шпиталь. Потім був перший бій під Александрією біля Кіровограду, з великими втратами. Потім переформування, Білоруський фронт, де у районі Мінська пройшов повну бойову підготовку, засвоював трофейну бойову техніку, американські танки і автомобілі – БТР «Студебекери», «Джасі» й легковик «Вілліс». ► У січні 1945 –го року частину перекинули у Східну Прусію, місто Марієнбург під командуванням маршала Черняховського, взяли Кенігсберг, потім рушили на Померанію (Польща), форсували Віслу. Це була дуже складна операція під перехресним вогнем. Керували лише генерали, перехід був важким, страшенна напруга, ніякої самоволки, найжорстокіша дисципліна, тому вони мали право розстрілювати на місці, однак, як казав Григорій Павлович, ніхто з них цим правом не скористався. ► Багато розповідав про війну старий боєць, та мене вразив один епізод. Григорій Павлович служив у розвідполку. Стояли за Одером біля містечка Найтрелец. Недалечко була ферма. Дали команду : розвідати, хто в будинку? Чи пішли німці, чи ні ? По дорозі зустрілися репатрійовані хлопці та дівчата, які й сказали, що німці ще там. Г.П. Петренко був біля великокаліберного кулемета у БТР, німці їх оточили, танк не зміг швидко розвернутися, гусениці застрягли. Німці били по танку, наші врятувалися не всі, двох спіймали і катували, це були бійці Кофанов і Назарцев, а танк фашисти  спалили.  ► І саме тут , під Нейтрелеці, пішли серед бійців чутки, мовляв, скоро скінчиться війна. Дивимось, наші й німецькі літаки у небі, а бою нема. Наша частина вирвалася вперед до Ельби. ► Скінчилася війна, вже позаду бомбардування, втрати, а герою моєї розповіді лише 19 років. ► Додому повернувся аж у 1950-му, бо як він пояснює: «треба було доставити в СРСР усі трофеї, відвойовані у німців: демонтовані німецькі заводи, тисячі танків, вантажівки, легковики». Колона з Кенігсберга довжиною в десятки кілометрів рухалася на схід протягом семи місяців. Потім служив у Білорусії, під Гродно, навчали там новий призов. «Я з 1947 року – старшина роти, на мені були всі господарські турботи: нагодувати солдатів, зводити у лазню, стежити за станом здоров’я», – говорить ветеран. ► – Що ви робили в окупації ? – запитала я у Григорія Павловича. – Горобцям дулі давав, – відповів з образою сивий старшина Червоної Армії. ► Як усі люди похилого віку, мій герой обожнює радянський лад і стверджує, що Сталін виграв війну, хоча і через наказ вождя всіх народів не став офіцером. Не читав, можливо, Григорій Павлович і секретного наказу № 0078/42 від 22 червня 1944 року, підписаний наркомом Внутрішніх справ СРСР Берією та заступником наркома Оборони, Маршалом  СРСР Жуковим «Про ліквідацію саботажу на Україні та контролю над командирами та червоноармійцями, мобілізованими зі звільнених областей України», де сказано : «Окремі червоноармійці та командири, потрапивши під вплив напівфашистського українського населення  та мобілізованих червоноармійців зі звільнених областей України, стали розкладатися та переходити на бік ворога … Наказую: п.3 Над червоноармійцями та командирами з окупаційних областей встановити такий контроль: Б) всі листи перевіряти не через цензуру, а через особовий відділ. В) прикріпити 1  сек. сот. ( секретний співробітник = сотрудник ) на 5 людей командирів та червоноармійців». ( назва наказу та зміст перекладено українською) ► Отже, Гриць у свої 16 років не з власної волі опинився в окупації. Населення опору німцям не чинило. Далі Григорій Павлович розповідає: «Усіх хлопців староста посилав на профіліровку, взимку сніг відкидали, влітку мотовозом із станції Селидівка возили щебінь на траси.  У селі Петрівка на подвір’ї Бурик Євдокії  стояла гарматна установка, у селян стояли німці, просто неба стояли ящики зі снарядами, менші хлопці навіть крали у німців порох у коробочках. Коли у 1942-му у Краснодоні молодогвардійці підірвали біржу, нас, комсомольців, визвали у Селидівку в поліцію. Німець сказав: «Як підете до партизанів, розстріляємо». Мені дали картку з особистими даними, я завжди носив її при собі. У нас німці відібрали корову на харчі для своїх службовців, а матері заплатили марками, але дуже мало. У німців ми будь-що красти боялися ». ► Через те, що Григорій Павлович жив в окупації, його не прийняли до лав КПРС. Попри те, він нагороджений двома орденами Червоної Зірки і медаллю «За відвагу». А як після  ХХ з’їзду КПРС у 1956 році з’явилася можливість , вступати в партію він уже не став.  ► Спогади мого героя для мене надзвичайно цінні. Я по зернятку збираю факти про розкуркулення, Голодомор, життя в окупації. Це покоління таке залякане, що дуже важко про щось дізнатися. Саме він розповів дещицю про комуну «Шлях бідноти», про комсомольців, яких викликали до поліції, що німці платили за харчі марками, про учотні картки і про те, що німці давали землю в оренду, що українців з окупованої території не приймали у партію. І я вклоняюся правдивості старого солдата. ► У 1963 році закінчив Одеський фінансово-кредитний технікум, працював у Селидівському міськфінвідділі, з 1979-го – керівник держдоходів міськфінвідділу. Живе скромно. Побудував хату, виростив садок і виноградник, зробив колодязь, виховав доньку і сина, має онуків і правнуків, Отакий він, останній ветеран Другої світової війни у нашому селі. У селі його шанують і поважають, завжди запрошують на всі урочистості.

 

Лише  9%  жінок  світу  вважають себе справді  привабливими.  43% жінок  вважають,  що  “виглядають природно ” ,  24% вважають себе дамою “середньої  зовнішності ”, 8% – жіночними, 7% – симпатичними,  і  лише  тільки  2% відкрито  заявляють,  що  сексуальні.  Близько 100  мільйонів  жінок  у  світі  не  вистачає  для  підтримання балансу статі.  Багато  з  них  гинуть в  Азії.  В Індії  вже  оголошена  кампанія  на  захист  життя  дівчат.   17 000  жертв  вимушених  шлюбів   живуть  у  Швейцарії.   Тільки  до  2077  року  за  даними  IPU  може  бути  досягнуто  рівність  статей.  2 кг  губної  помади  з’їдає  за  своє  життя  жінка,  регулярно фарбуючи губи.  Від  9 до 10%  дорослих жінок  страждають від  переїдання  та  психологічної  неможливості  контролювати  споживання  їжі.    2/3  з  300 мільйонів дітей,  позбавлених  можливості  мати  освіту,  є  дівчатами.  4 мільйона  жінок  і  дівчат  щорічно є  об’єктом  продажу  чоловікові,  звіднику,  на  невільничому  ринку.   На  20% у  мінус  відрізняється  рівень  заробітної  плати у  жінок  і  у чоловіків,  що  займають  однакову  посаду  з  однаковими  службовими обов’язками.   Кожну  хвилину на  планеті  помирає жінка  внаслідок  невдалої  вагітності  або  пологів.   Виявляється,  жінки  в  середньому краще,   ніж  чоловіки, розпізнають обличчя.  Згідно з дослідженнями  вчених з Лондона, дівчата, чиї  безіменні  пальці  коротші  вказівних,  мають  більше  шансів досягти  успіхів у спорті, особливо  в легкій  атлетиці та  тенісі.  Жінки  моргають  приблизно в 2 рази  частіше,  ніж чоловіки.  Два роки американський соціолог Івона Россдейл  порівнювала  розміри  грудей  і  дані тестів  на  інтелект у 1200 своїх співвітчизниць.  І  прийшла  до  висновку, що  розмір  все-таки  має  значення.  «Мені прикро  це  визнавати, – заявила пані Россдейл,  яка сама не  відрізняється  пишним бюстом, – але  ми  справді  виявили,  що у повногрудих  жінок  коефіцієнт інтелекту  вищий приблизно на 10 пунктів ». При  цьому дослідниця  переконана,  що інтелект  жінок  з  великими  грудьми  часто залишається  прихованим  від  оточуючих.  Але  винні  в  цьому  чоловіки.  Вони  лише  витріщаються  на  пишні  форми,  замість того  щоб  слухати  розумні  жіночі міркування …  Замахуючись,  щоб  щось  кинути,  жінка  відводить  руку  не  вбік,  а  назад. Саме тому дам  ніколи  не  посилають підривати танки.  Вітаючись за руку, жінка  майже не  потискує  її.  Про  жіноче  рукостискання  поет  Волошин  казав,  що  “воно схоже на  підкидування  мертвого  немовляти ” .  У жінок  переважає  грудний тип  дихання.  У чоловіків в процесі дихання активно  задіяні  м’язи черевного  преса.  Це  пов’язано  з  додатковим  тягарем  на  грудях.   Жінки  не  люблять,  коли  у  них вільні  руки.  Тому  вони  завжди  носять  із собою сумочку – щоб  теребити  її  за  ремінець,  притримувати  за  край  і  нескінченно в ній  копатися.  За  відсутністю  сумочки підійде  все,  що  завгодно – віяло,  рукавички,  книжка,  квітка.   Одягаючись,  жінка  спершу зодягне сорочку,  потім – штани.  Чоловіки  зазвичай  діють  навпаки. 

Подорож країною «Олком»

Для споживачів «Олком» – це добре відомий бренд, під яким продаються якісні продукти харчування. Для представників ділових кіл «Олком» – це назва групи підприємств, що успішно працюють у харчовій галузі і використовують бренд «Олком» для просування своєї продукції на ринок. Для менеджерів та співробітників цих підприємств «Олком» – це захоплюючий бізнес та конкурентна боротьба , спосіб вирішення тих суспільно значущих задач, які ставив перед собою засновник ТМ «Олком», талановитий бізнесмен Олексій Олексенко. ►   Отже , марку «Олком» використовують: Київський маргариновий завод та Мелітопольський молокозавод «Олком», які виробляють продукти харчування, що входять до раціону кожної української сімї. Київську « маргаринку » знає вся країна, а особливо полюбляють столичні покупці за дуже смачний майонез та високоякісний маргарин . Мелітопольський молокозавод більш відомий на півдні України – і на приморських курортах, і в промислових центрах – як виробника широкого асортименту молочних продуктів під торговою маркою «Молочна ріка». ►

 Третім підприємством, що користується ТМ «Олком», є Мелітопольський масло екстракційний завод ( МЕЗ ). Він займається переробкою насіння соняшника, вирощеного у самому південному регіоні України. Завдяки МЕЗу підприємства «Країни «Олком» можуть отримувати соняшникову олію необхідної якості, адже олія є основою для виробництва майонезі та маргарину. І, нарешті, в «Країні «Олком» вирощується сільськогосподарська сировина в агрофірмах Запорізької області. Агрофірми частково забезпечують своєю продукцією і молокозавод, і масло екстракційний завод, що дає цим підприємствам більшу незалежність у порівнянні з конкурентами. ► Зараз «Олком» – це більше ніж торгова марка. «Олком» –  синонім цілеспрямованості та активної життєвої позиції. Саме тому «Олком» займається громадською діяльністю та благодійництвом. ► Зараз вже не виникає сумнівів у тому , що Україна має величезний потенціал у сільському господарстві та харчовій промисловості. Марка «Олком» об’єднує ті компанії, що реалізують цей потенціал, в чому й полягає їх первинна місія. А друга, не менш важлива, полягає в тому, щоб українці могли споживати самі смачні , якісні та корисні продукти. Саме такі товари виробляються на підприємствах «Олком».

Леся Українка «Роберт Брюс – король шотландський»  частина  4.    Ой то ж не сокіл винозір Злетів з гори в долину, –  То прилетів юнак Роберт  У рідную країну.  Він на коневі воронім  По краю пробігає,   В останній раз шотландський люд  До бою він скликає:   «До зброї всі ! чи ще живе  Міцна одвага ваша ?  За волю  згинуть ми клялись,   А де ж присяга наша ?  Хто волі ще не відцуравсь,  Нехай іде до бою !  Хто пам’ята про славу й честь, –

До зброї ! хто за мною?»  Не згас, не згас шотландський дух,  Шотландія повстане !  У сьомий раз, як в перший раз,   Зібралися селяне. Король Едвард не сподівавсь   Шотландського повстання,  Його лицарство розійшлось   Уже на спочивання.  Зосталась тільки поки що   Мала частина війська,   Безпечна й смілива була  Залога та англійська.   Все розмовляють вояки,   Які з війни достатки ,  Які в Шотландії король   Збиратиме податки.   Серед англійських вояків   Сидять пани шотландські;  Тепер король їм знов вернув   Права й маєтки панські.   Тож завтра кожний з них піде   До рідної оселі, –   Чого ж сидять вони такі   Смутні та невеселі ?   Того, що душу їм гризе   І сором, і досада, –   Здається їм, що все кругом   Гукає: « Зрада, зрада !..»   Англійські ж лицарі собі   Пісень гучних співають,  І так бадьоро на списах  Їх короговки мають.   Селяни тихо підійшли   До війська за горою,   З’явились, наче з-під землі,  І вдарили до бою.   Все зашуміло, загуло,   Мов буря – хуртовина,   Роберт літа на воронім,   Неначе громовина.   Ох, лютий бій, останній бій, –   Щаслив, хто переможе !..   Англійці в розпачі, кричать:  «Рятуй нас, милий боже !»

До них з границі поспіша  Від короля підмога,  Її стріча шотландський крик:  «Ні, наша перемога !»    Підмога сильна надійшла,

Але шкода, – вже пізно !  Женуть шотландці ворогів,   Гукають вслід їм грізно:  «Не доведеться більше вам   Ламать чужої волі !

Коли життя вам дороге, –   Кладіте зброю долі !»   Шотландське військо зайняло   Англійців під горою,  Нема рятунку їм, нема, –

Складають долі зброю.  Тоді з громади виступа  Роберт і промовляє:   «Отак тепер шотландський люд   Англійцям об’являє:

Наш край віддавна вільний був,  Таким повік він буде;  Ви бачили, як прав своїх   Боронять наші люде.   Збира хай в Англії Едвард   Податки й десятини,   А всяк шотландець – вільний пан   Своєї батьківщини.   Селянам нашим байдуже   Про ласку й надгороди,  Вони не підуть з королем   За лицарством в походи.   Тепер я вашу зброю всю   У закладі лишаю,   А вас додому відпущу  По братньому звичаю.  Ідіть, Едвардові скажіть,   Як чули по сій мові.   Коли не згодиться на мир, –  Ми знов у бій готові».  Англійці мовчки одійшли   Без корогов, без зброї;   Без радощів пішли вони   Геть до землі рідної,  І як в долину вже зійшли,  Оглянулись на гору,  Роберта вгледіли вони   Серед сільського збору.   Укрита людом там була  Уся гора зелена,  А вище всіх стояв Роберт,   У ніг його знамена.  Лежала й зброя вся ота,   Що на війні забрали,   Шотландська зброя й корогви   Навколо нього сяли.  Роберт неначе річ держав,  Змагався, боронився,   Зняв потім ясний свій шолом   І людові вклонився.   Англійці чули, як гукнув  Увесь той гурт селянський:  «Хвала і честь ! нехай живе  Роберт, король шотландський!»

Як виглядали найдавніші мешканці України.  Україна. Хронологія розвитку.
Сьогодні вже ні в кого не викликає сумнівів те, що виокремлення людської істоти з тваринного світу сталося в Африці. Архантропи були першими гомінідами, які вийшли за межі Африканського континенту і розселилися на величезному просторі від Західної Європи до Східної Азії.  У Європі вони з’явилися близько 1 мільйона років тому.  Вони характеризувалися  прямоходінням, мали зріст від 150 до 175 см, вагу до 65 кг і обсяг мозку 880-1100 см3 . Їхні черепи ще зберігали чимало архаїчних рис: костисту задню опуклість, скошене чоло, добре виражені надочні валики лобової кістки, пласку лицьову частину, великі випуклі щелепи, масивні зуби, цілковиту відсутність підборідного виступу. В Україні поки що не вдалося знайти кісток цих істот – носіїв нижньопалеолітичних кам’яних індустрій – але відомі їхні стоянки .► Неандертальці – це суто європейська популяція – розселилася вже по всій території України, але найбільше їх стоянок , у тому числі й з антропологічним матеріалом, виявлено на півдні. За сучасними даними їх можна охарактеризувати так: людина середнього зросту ( 155-17о см) , вагою до 70 кг, обсягом мозку 1350-1700 см3 , з досконалим прямоходінням, великою, дещо видовженою головою, коротким тулубом і масивними кінцівками. Кисть руки  мала близьку до сучасної будову, але здатна була головним чином до грубих і відносно простих маніпуляцій, які вимагали великих силових витрат. Невисокі, кремезні, з порівняно короткими кінцівками, вони своїм виглядом нагадували представників деяких сучасних північних народів ( ескімосів, лопарів та інших) . Біомолекулярне вивчення кісткових решток неандертальця засвідчило, що їхній генний набір не збігається з геномом сучасної людини. А відтак – було зроблено висновок: неандертальці безпосередньої участі в антропогенезі не брали.  Контраргументами цій тезі може бути те, що : 1) генна інженерія знаходиться поки що на стадії становлення? 2) висновок про геном неандертальця зроблено з аналізу одного його різновиду; 3) у будові   черепа сучасних людей іноді досить виразно проступають типово неандертальські риси, такі як виразні надочні валики та інше.    Похолодання , спричинене настанням льодовикового періоду, внесло суттєві корективи в усі сторони життєдіяльності неандертальців. Ховаючись від холоду, вони заселили практично всі наявні на той час печери, у позбавлених природних укриттів місцевостях робили всілякі заслони від вітру, а в кінці середнього палеоліту вже навчилися й споруджувати житла з використаних кіток мамонта. Вони винайшли штучний спосіб добування вогню та навчилися виготовляти примітивний одяг із шкур впольованих звірів.  ► Наступ холодів призвів до зменшення запасів рослинної їжі. Збиральництво вже не забезпечувало потреби в ній, і це стало потужним стимулом до розвитку мисливства, а отже – до зростання у харчовому раціоні частики м’ясної їжі. Полювання стає головним видом  продуктивної діяльності, а м’ясна їжа  – головним засобом існування первісних колективів. Полювали загінним, облавним способом, для чого використовували вогонь. Основним об’єктом мисливства були льодовикові велети – мамонт та носоріг та великі стадні копитні. Підпалюючи суху траву і зчиняючи галас, гурт мисливців гнав наляканих тварин до крутосхилого яру чи скельного урвища. Де вони в паніці зривалися вниз. Тут їх  добивали списами з крем’яними наконечниками.  Успіх полювання великою мірою залежав від злагодженості дій мисливців, і ця злагодженість вносила прогресивні зміни в характер стосунків усередині первісної спільноти, вела до упорядкованості взаємин у колективі, що  зміцнювало його згуртованість. Саме в середньому палеоліті виникають і  зародки поділу праці.

Еще интересные записи по данной теме

Share

Tags:

3 Responses to “ВС-2012 Текст № 3”

  1. Evo4ka.com пишет:

    Смотрел, прикольно…

  2. Louis пишет:

    Gosh, I wish I would have had that information ealreir!

  3. Cakcak пишет:

    That’s an eepxrt answer to an interesting question

Leave a Reply